Техніка «батик»

Техніка «батик» – це оригінальний спосіб розпису тканин. Історія батику дуже давня. Цей спосіб декорування тканини був поширений в Єгипті, Китаї, Японії, Індонезії, на Філіппінах, африканських країнах тощо. Цікавим є той факт, що найдавніші зразки батикованих тканин датуються ще V століттям до н. е. Це свідчить про те, що люди завжди прагнули до краси та намагалися декорувати свій одяг та предмети побуту. До Європи, в тому числі до України, батик прийшов у ХХ столітті та залишається популярним до сьогодні.

Батик застосовується на тканинах із натурального шовку, бавовни, льону, віскози, капрону тощо. Існує три основних методи розпису тканини: гарячий, холодний та вузликовий батик. Кожен з цих методів має свої особливості, які потрібно знати, щоб досягти гарного результату.

Гарячий батик виконується за допомогою гарячого воску та натуральних чи штучних барвників, якими розфарбовується тканина. Часом до воску додають також різні домішки, так звані резерваційні сполуки (віск, парафін, гумовий клей, вазелін, каніфоль). Розігрітою сумішшю наводять контури чи замальовують певні ділянки тканини, які не повинні бути зафарбовані або мають бути розмежовані. Після того наносять на тканину фарбу певного кольору. І знову заливають площини воском згідно з задуманим малюнком.

Розфарбовування тканини відбувається від найсвітлішого до найтемнішого кольору. Саме тому гарячий батик споріднений із традиційними в українському народному мистецтві писанками, у яких гарячим воском наноситься контур малюнка, а потім ділянки покриваються кольором від світлого до темного. Подібною також є техніка вибійки, коли готові штампи, вирізані на дереві, занурюють у гарячу резерваційну суміш, а згодом відбивають їх на тканині.

Для нанесення воску використовують не лише штампи, а різні спеціальні трубочки, пензлі, тампони тощо.

Після того, як виріб готовий, гарячою праскою знімають з тканини віск, пропрасовуючи її через папір. Малюнок тканини стає яскравим та виразним.

При холодному батику використовують вже згадану резерваційну суміш і за допомогою трубочки наносять її на тканину лише по контуру малюнка. В ділянки, обведені контуром, заливають пензлем фарбу. Резерваційна суміш не дає кольору розтектися далі за краї контуру і таким чином створюється малюнок.

За допомогою холодного батику отримують чіткий малюнок із необмеженою кількістю кольорів. Гарячий батик дає трохи інший, м’якший ефект, адже спочатку тканину зафарбовують, а потім перекривають воском окремі ділянки, таким чином контурів тут практично немає. Пропрасовувати холодний батик немає потреби, адже восковий контур не перекриває кольорових площин і є прозорим та непомітним на тканині.

У сучасних умовах використовують різноманітні кольорові суміші резерву – золоті, срібні тощо. Митці можуть купити вже готовий тюбик з кольоровим резервом зі спеціальним наконечником для малювання.

Техніка вузликового батику дещо відмінна від двох попередніх та має ще назви «шіборі» або «бандхей», які використовуються в різних країнах. Вона не потребує воску. На нефарбованій тканині зав’язують міцні вузлики різної конфігурації. Після того тканину занурюють та проварюють у фарбі, а зав’язані ділянки залишаються світлими. Залежно від того, як були зроблені вузлики, тканина отримує різноманітні чудові візерунки. Вузликову техніку можна використовувати вже на готових виробах.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *